Досвід роботи

Застосування проблемного методу навчання як засобу активізації мислення учнів

   Найголовніше завдання історії вбачаю в тому,

                                            щоб не забулися добрі діла і щоб ті,

                                             хто  чинить зло словами чи ділами,

                                              боялися увічнення цих подій.

Тацит

Сучасне суспільство зацікавлене в людях, які вміють творчо мислити,  прагнуть до самореалізації, саморозвитку, відповідальності. В умовах, коли обсяг знань і швидкість їх оновлення невпинно зростають,  частина інформації стає для дітей важкодоступною, і опанування новими знаннями потребує втілення прогресивних методологій навчання. Ефективним воно буде тоді, коли учень виявить максимальну активність, а учитель – вміло користуватиметься функцією консультанта та організатора  навчального процесу.

Головні завдання викладання історії полягають у активному сприйнятті інформації, її аналізі, використанні різних підходів до розв’язання проблем, висловленні власних думок, їх аргументації. У результаті вивчення основ сучасної педагогічної науки, я переконалася, що без пошуково – творчого засвоєння знань, розвиваючого навчання, організованої взаємодії, співпраці і партнерства між самими учнями і учителем вирішення цих завдань неможливе.  

Як навчити учня? Як примусити його вчитися? Ці запитання виникають, мабуть, не тільки у мене. Тому, гаслом у роботі,  я використовую слова  М. Монтеля  ”нехай учитель запитає в учня не лише слова завченого уроку, а й зміст і саму суть його, і судить про користь, яку він приніс, не за показниками пам’яті свого вихованця, а за його життям”.

   Для організації такого навчання учителю необхідно володіти педагогічними технологіями, творчо підходити до побудови та проведення уроку, насичувати його різноманітними прийомами, методами та формами викладання, забезпечувати ефективність та результативність.

Проблемне навчання розглядається як технологія розвиваючої освіти, спрямованої на активне одержання знань, формування прийомів дослідницької, пізнавальної діяльності, залучення до наукового пошуку, творчості .

Принцип проблемності є наскрізним принципом усієї історичної освіти.

Основою мого досвіду є розвитку в учнів таких умінь:

-       використання прийомів порівняння та узагальнення для осмислення;

-    систематизація та застосування набутих знань, використовуючи матеріал з різних джерел знань;

-   вивчення історичних процесів та ролі історичних діячів у кожному з них;

-       формування висновків та узагальнень;

-       оцінка окремих фактів та подій.

    Конструювання творчих навчальних завдань, формування пізнавальної спрямованості особистості, підвищення загальної активності, сприяння активізації мислення учнів - вважаю найактуальнішими завданнями проблемного навчання. Проблемному навчанню притаманна глибина, міцність, дієвість отриманих знань.

Форми організації проблемного навчання

1.     Постановка проблеми, пошук її формулювання з різних точок зору.

2. Пошук фактів для кращого розуміння проблеми, можливостей її вирішення.

3.     Пошук ідей одночасно з активізацією сфери підсвідомості та свідомого  (оцінка ідей відкладається до тих пір, доки вони не висловлені й не сформульовані учнями).

4.     Пошук рішення, під час якого висловлені ідеї піддаються аналізу, оцінці (для втілення та розробки вибираються кращі з них).

5.     Сприйняття знайденого рішення оточуючими.

Застосування такої форми роботи має для  учнів наступні результати: підвищується ефективність, своєчасність і темп навчання, його технологічність,  відповідність сьогоднішнім дидактичним засобам .

Досвід організації, застосування проблемного навчання накопичувався у світовій практиці протягом тривалого часу. М Левіна докладно сформулювала і охарактеризувала умови для побудови проблемного навчання.

 Перша умова – навчальна інформація здобуває статус задачі, яку учень повинен буде розв’язати під керівництвом вчителя;

друга умова – можливість вибору способів її вирішення. Причому необхідно пам’ятати про сполучення інтелектуальних дії і емоційної сторони пізнання;  

 третя умова – суб’єктивна позиція учня, усвідомлення і прийняття ним мети пізнання, самооцінка наявних засобів для рішення й одержання результатів.

Проблемне навчання складається з проблемного викладання і учіння. Учитель виступає в ролі організатора навчального процесу на проблемній основі, він діє як керівник і партнер, а не як джерело готових знань і директив для учнів. Таким чином виникає зорієнтованість і спрямованість  методики викладання історії на розвиток історичного мислення дитини, обов’язковими показниками якого стають:

-       інтелектуальні вміння;

-       аналітична робота;

-        проблемно-діалогові навички;

-       уміння враховувати різні точки зору, погляди;

-       формування способів аргументації;

-       складання різнопланового погляду на події і явища;

-       вихід за рамки заданої ситуації;

-       навички пошуку змісту і форми ведення дискусії.

      Для розвитку вище перерахованих вмінь перед учнем виникає необхідність володіння різноманітними фактами, оперуючи якими  відбувається довільне  їх засвоєння  і запам’ятовування.  Як результат, формуються  необхідні навчальні  компетентності молодої людини, що становлять складні вміння, обґрунтовані знаннями, досвідом та цінностями. Тому проблемне навчання стає необхідною умовою у вивченні та  інтегруванні  напрямів соціальної,  економічної, політичної і духовної історії та висвітлення тісного взаємозв’язку всіх сфер людського буття. Пізнавальна діяльність школярів у процесі проблемного навчання передбачає використання методів аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування,  виділення головного.

Схематично проблемне навчання можна зобразити так:

Створення проблемної ситуації       збір і аналіз даних

висування гіпотез       узагальнення             представлення варіанту відповіді. Реалізацію проблемного навчання  полегшує злагоджена комбінація діяльності  двох сторін – учителя як організатора навчання, учнів як об’єкта навчання.

Діяльність учителя:

-       постановка перед класом навчальних завдань у зрозумілій формі;

-   виконання функції координатора і джерела допомоги окремим учням, групам;

- стимулювання творчого мислення за допомогою зацікавленості у дослідженні;

-     керування процесом навчальної дисципліни та порядком викладу учнем власної точки зору.

Діяльність учнів:

-       індивідуальна, групова робота та робота в парах;

-       здійснення теоретичних і практичних досліджень;

-       аргументування власної позиції з посиланням на джерела інформації;

-       побудова доказів , або спростувань;

-       ведення дискусії, виклад поглядів на сутність історичних явищ.

Слід постійно пам’ятати, що зміст проблемного навчання повинен відповідати чітким критеріям:

1.     Суперечливість (питання не повинні бути однозначними).

2.     Забезпечення  високого ступеня науковості (відповідність останнім досягненням історичної науки).

3.     Новизна (нестандартні способи здобуття знань).

4.     Посильність (відповідність певним віковим категоріям).

5.     Відповідність шкільній програмі.

6.     Наявність історичних джерел.

Джерела  інформації у проблемному навчанні використовую різні: розповідь учителя,  текст підручника, історичне джерело (документ), карта (лабораторно - практична робота), створення учнівського проекту, підготовка рефератів, повідомлень, виступів, перегляд  документальних свідчень.

Проблемні завдання конструюю так : у вигляді словесного формулювання, за допомогою кіно-, або відеофрагментів, на основі документів,

методом порівняння історичних карт, прогнозування, проблемної лекції, відстеженням певних процесів.

Маючи сучасну відеотеку історичних фільмів різної тематики , допомагаю  учневі перенестися у ту чи іншу історичну епоху, побачити події які відбувалися у минулому, познайомитись з історичними особами. Кращого засобу для підвищення мотивації і розвитку глибокого інтересу до вивчення історії ,на мою думку, на сьогоднішній день немає.

     Перед переглядом фільму, його  фрагментів доцільною і обов’язкою умовою є постановка проблемного завдання або запитання. Це спонукає учнів стежити за дією що розгортається на екрані, допомагає успішно порівнювати, знаходити загальне та відмінне між об’єктами вивчення, розв'язувати розбіжності між історичною правдою та спотворенням дійсності.

Унікальність проблемного навчання полягає в тому, що його можна використовувати на різних типах та етапах уроку. Розглянемо застосування проблемності на етапах уроку.

Пізнавальна активність значно підвищується, якщо проблемна ситуація створюється на етапі мотивації навчальної діяльності. Вона викликає в учнів запитання: «Чому відбувається таке явище? Як можна пояснити цей факт? До яких наслідків це може привести?» Проблемну ситуацію створює не будь-яке запитання, а лише те, що вимагає від учня виходу за межі його пізнань. Повинен бути елемент невідомо-цікавого, що вимагає пошуку логічних зв’язків між фрагментами  знань та наукових передбачень. На цьому етапі доцільно використовувати такі методи: мозковий штурм, порівняльно-описовий, метод аналогій. Найголовніше - включити в обговорення максимум учнів класу.

Для формування інтересу до нової теми  використовую  відео - фрагменти,  уривки з художньої та хрестоматійної літератури, визначаю спірні питання досліджуваної теми. Також доречними є вправи на встановлення причинно-наслідкових зв’язків, робота з історичною картою, складання порівняльних таблиць. Отримавши певний запас образних уявлень, учні зацікавлено і активно включаються у розв’язання  проблемної ситуації.

На етапі узагальнення і систематизації знань передбачаю перевірку усвідомлення учнями закономірностей суспільного життя, підводжу  до виявлення і формування висновків, понять. Фіксацію конкретної історичної події проводжу з використанням вправ «займи позицію», мікрофон,  дискусія, представлення, захист власної точки зору.

Головне моє завдання як  учителя – сформувати  в учнів культуру мислення, вміння вірно будувати відповідь, чітко висловлювати думки логічними змістовними реченнями, раціонально організовувати пошук істини, і тим самим сприяти процесу пізнання, визначення свого «Я» в суспільстві. Проблемне навчання не тільки полегшує ці завдання , а й дозволяє усім категоріям учнів ставати рівноправними учасниками уроку, змушує проявляти пізнавальний інтерес, творче мислення, ставити запитання перед собою і товаришами. Знання стають більш міцними, систематизованими, усвідомленими динамічними.

     При організації проблемного навчання учні не тільки аналізують проблему, отримують знання, а й набувають досвіду спільної діяльності. Відбувається поєднання знань, отриманих під час навчання в школі життєвим і соціальним досвідом.

Результатом впровадження такого методу навчання я вважаю:

-       розвиток життєвих компетентностей, що складаються з умінь, які формуються під час роботи над проблемами;

-       підвищення зацікавленості у вивченні історичних подій з  використанням різних  історичних джерел, критичне їх осмислення;

-       набуття досвіду спільної діяльності;

-       поява позитивного ставлення до уроків історії;

-       вміння застосовувати набуті знання на практиці.

Так учитель – дослідник  формує учня – дослідника.

ОПИС ВЛАСНОГО ДОСВІДУ